Ранкова кава з Олександром Білаком
— Які три речі Вам потрібно для щастя?
— Щоб було спокійно вдома. Не було якогось хвилювання за майбутнє дітей. Щастя для мене — це почуватися комфортно як на роботі, так і під час зустрічей, спілкування з друзями, знайомими, з усіма.
— Якщо б Ви зустріли Бога, що б попросили чи запитали?
— У цій ситуації, коли у нас такі складні бойові дії на Сході і у світі так багато військових конфліктів, попросив би, щоб настав мир. Хоча б на певний час.
— Чи боїтеся компроматів?
— Спочатку я дуже різко реагував на такі викиди. Навіть під час виборчої кампанії 2015 року все одно знаходилися люди, які прив’язували мене до тих чи інших політичних справ. Хотілося йти і пояснювати всім, що це не так, що все насправді інакше. Потім навчився і прийшло з досвідом розуміння: у політиці не може бути без того, щоб хтось не був твоїм опонентом. Є різні методи боротьби, у тому числі і чорний піар. Зараз реагую спокійно. Якщо є речі абсолютно неправдиві і не містять жодної конкретної інформації, я на таке не реагую. Наприкінці минулого року були звинувачення у мій бік, підмінялися документи, намагалися маніпулювати мною. То на такі речі я вже реагую не тільки в інформаційному полі, але і в юридичному. Треба притягати недобросовісних до відповідальності, бо відчують безкарність.
— Які риси цінуєте в людях і які Вас відштовхують?
— Ціную найбільше чесність і щирість. А не подобається, коли люди роблять вигляд, що вони твої друзі, натомість намагаються використати у своїх цілях і втікають до конкурентів. Якщо людина не подобається— не спілкуйся з нею, не дружи.
— А з ким дружите Ви?
— З тими, з ким товаришував з часу навчання у гімназії, університеті. Є друзі, які з’явилися у процесі роботи. Але це спілкування не настільки близьке.
— Що Вас може щиро здивувати?
— Цього року важко чимось здивуватися. Глобальні непередбачувані зміни, сенсаційна атака на хмарочоси в Нью-Йорку в 2001-му році. Глобальні речі дивують весь світ, у звичному середовищі стільки всього відбувається, що важко щось виокремити.