Жити (не)безпечно

Фото із сайту vikna.if.ua

Купи гравію, спецтехніка, дробилка, спеціальні ємності для смоли та бітуму — за кількадесят метрів від житлових будівників у Калуші працює асфальтна установка приватного підприємства «Пімет». У «сезон», скаржаться місцеві мешканці, життя поблизу заводу стає нестерпним: кіптява, яка вкриває вікна будинків і бруднить свіжовипрану білизну, хмари диму та нестерпний сморід.  

Упродовж багатьох років приватник працював без спецдозволу, а торік його таки отримав. Проте незаконно, кажуть міські посадовці та готують позов до суду про скасування дозволу на викиди. Хто більше винен у ситуації: підприємець, який порушив усе, що міг, чи міська влада, яка йому це дозволила?   

З 2013 року мешканці вулиці Долинська, де, власне, і розташована асфальтна установка, активно скаржаться у різні інстанції.

Як коптить — то взагалі смерть, дихнути нема чим. Вікна — сірі, уся білизна просякається смородом. Діти на вулицю не можуть вийти, — нарікають калушани.

У 2013 році фахівці Калуської санепідстанції фіксують перевищення вмісту фенолів у повітрі у півтори рази. За це директора підприємства оштрафували, а адміністрацію зобов’язали розробити й узгодити план заходів щодо зниження викидів забруднюючих речовин у довкілля.

Крім того, за результатами перевірки екологічної інспекції в Івано-Франківській області, у серпні 2013 року було встановлено, що асфальтна установка експлуатується без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

На даний час готується позов про тимчасове призупинення діяльності установки з виробництва асфальту до виготовлення необхідних дозвільних документів, — зазначив начальник екоінспекції в Івано-Франківській області Ігор Шкіца у відповідь на колективну скаргу калушан.

Проте екоінспектори до суду не зверталися.

Перевіркою виданих приписів ПП «Пімет», проведеною 18 вересня 2013 року, було встановлено, що підприємством не здійснювалася експлуатація асфальтозмішувальної установки з часу попередньої перевірки (з 7 серпня 2013 року). Тому в Держекоінспекції області не було підстав для звернення до суду, — йдеться у відповіді на інформаційний запит.

Якщо в екоінспекторів не було підстав звертатися до суду, то у підприємця, очевидно, не було причин зупиняти свою діяльність. Попри численні скарги калушан, асфальтна установка продовжувала працювати й у 2014-2015 роках. А дозвіл на викиди шкідливих речовин ПП «Пімет» отримало лише наприкінці 2015 року.

«Липовий» дозвіл?

Згідно із листами Калуської РДА від 19 серпня 2015 року за підписом першого заступника голови РДА Віктора Гільтайчука та виконавчого комітету Калуської міської ради від 25 серпня 2015 року за підписом першого заступника міського голови Ігоря Матвійчука, жодних звернень та зауважень від громадян щодо наміру отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ПП «Пімет» не надходило.

Оголошення ПП «Пімет» було опубліковане у комунальній газеті «Вісті Калущини», аудиторію якої переважно становлять читачі Калуського району.

Дозвіл видано управлінням екології та природних ресурсів ОДА на підставі висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи  Калуського районного управління Держсанепідслужби в Івано-Франківській області.

Промплощадка ПП «Пімет» знаходиться на землях запасу Калуської міської ради, — йдеться у протоколі державної санітарно-епідеміологічної експертизи. — ПП «Пімет», згідно з інформацією Фонду комунальної власності територіальної громади міста Калуша розташоване на території колишнього ШРБД-3 «Калушміськавтодор», санітарно-захисна зона якого становила 300 метрів. Технологічну спрямованість виробництва колишнього ШРБД-3 і витриману санітарно-захисну зону успадкувало ПП «Пімет».

Законність виданого дозволу у міській раді Калуша поставили під сумнів. Адже підприємець упродовж понад десятиліття користувався чималою земельною ділянкою без жодних правовстановлюючих документів.

Підприємство самовільно використовує земельну ділянку, — зазначив на сесії Калуської міської ради начальник земельного відділу Володимир Мельник. — Ми звернулися до Мінекології, щоб відмінити дозвіл на викид шкідливих речовин.

Чому міська рада звернулася до Мінекології, якщо дозвіл був виданий управлінням екології ОДА, а ці дві структури не мають вертикалі підпорядкування?

Дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутись до адміністративного суду з позовом про його анулювання. З питання анулювання дозволу ПП «Пімет» рекомендуємо звернутися до Івано-Франківської ОДА, — йдеться у відповіді за підписом заступника директора департаменту екологічної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів Сергія Лук’янчука.

В управлінні екології та природних ресурсів ОДА коротко резюмували: підстави для анулювання дозволу визначені Постановою КМУ №302 від 2002 року. І їх — зовсім небагато. Так, якщо підприємство не звернулося саме чи не припинило існування, то позбавити його дозволу можна лише у тому випадку, якщо встановлено факт подання у заяві та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації.

Хто крайній?

Звідки у висновку санепідслужби з’явилася інформація про місце розташування виробництва, якщо у підприємця не було жодних документів на землю?

13 червня 2011 року вступив у дію Закон «Про регулювання містобудівної діяльності», прикінцевими положеннями якого у нас забрано функції по землі, — повідомила «Вікнам» начальник відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства управління Держпродспоживслужби у Калуському районі Оксана Ананевич. — У мене не було підстав не видати підприємцю висновок. Адже він надав довідку із міської та районної рад про відсутність скарг і пропозицій від громадян. Проектна організація, яка має відповідну ліцензію, зробила висновок, що санітарно-захисна зона витримана, а викиди шкідливих речовин далекі до гранично допустимих концентрацій. Якби після цього ми вимагали додаткових документів, не передбачених законом, це можна було б вважати перевищенням службових повноважень.

У нас була довідка від Фонду комунального майна Калуша, — наполягає головний спеціаліст ПП «Гроно» Марія Мусієнко.

Саме ця проектна організація готувала документацію про викиди забруднюючих речовин у повітря для отримання дозволу на викиди приватним підприємством «Пімет».

За словами Марії Мусієнко, всі документи проектантам надає замовник.

Я не перевірила жодної довідки жодного асфальтного заводу. Ми ж не можемо їздити з рулеткою всюди. Замовник приносить нам документи, які бере у міських служб. Ці документи ми оцифровуємо, а замовник підтверджує їх печаткою. Ми не займаємося дослідженням та перевіркою цих даних. Наші питання — технічні, — запевняє Марія Мусієнко.

Такого документа я не пам’ятаю, щоб ми видавали, але розмова така була, і то ми підтверджуємо. Це підприємство було у свій час комунальним, потім його надали в оренду, після якої — продали. Звичайно, якщо якийсь об’єкт знаходиться на землі і змінює власника, то за новим власником залишається земля, бо він є правонаступником — це логічно, — наполягає у коментарі секретар Калуської міської ради Роман Боднарчук, який на момент видачі дозвільних документів обіймав посаду голови Фонду комунального майна.

Так виглядає архівна довідка, видана Фондом комунального майна

 

Архівний документ із проекту 

Але у «Пімета» взагалі не було документів на землю…

Це не тільки у «Пімета» — у нас є багато підприємств, які купили чи набули право власності і не оформили землю.

На якій підставі «Пімет» може бути правонаступником?

Може. Воно скупило завод, який був розташований на тій землі. Це ж не було там лише устаткування — якась бочка чи що. Це ціла система: в одному місці смола, в другому барабан, асфальтна установка… Устаткування — це коли взяв щось, кудись перевіз… А тут продавалося як майновий комплекс.

Однак, у договорі купівлі-продажу ніде не зазначено, що місто продає майновий комплекс. Лише — частину будівель та споруд, механізми, техніку та інше майно. Зокрема, й асфальтозмішувальну установку.

Історія: витоки проблеми

Цей завод був міським, збудований у 1970-их роках та розташований у промисловій зоні. Посередині є об’єкти, які належить «Пімету», по краях — об’єкти, які належать місту. Він їх використовує і нічого не платить. Логічно їх буде комусь продати, — запропонував на сесії міської ради Володимир Мельник.

Питання про допродаж комунального майна з аукціону виносили на розгляд міської ради, яка наразі не прийняла рішення через протест мешканців. На думку людей, майно — специфічне, і придбає його, швидше за все, лише ПП «Пімет». У такий спосіб влада сприятиме розвитку та становленню його бізнесу. У людей же головна вимога — перенесення шкідливого виробництва у промислову зону Калуша.

Уже за три роки нова міська влада прийняла рішення створити комунальне підприємство “Калушавтодор” для того, щоб забезпечити будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт доріг комунальної власності міста. Новоствореному КП передали на баланс усе дорожньо-мостове господарство міста. Приватнику ж залишилася вся матеріально-технічна база.

У 2009 році депутати міської ради погодили “Пімету” викуп орендованого майна, зокрема, продали й асфальтну установку. За словами тоді міського голови Ігоря Насалика, майно, яке приватник повернув з оренди, перебувало у такому стані, що відновити його було неможливо.

Згідно із договором оренди, «у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду (з урахуванням нормального фізичного зносу) та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану з вини орендаря». Однак, ніхто не вимагав в орендаря відшкодування збитків.

Згідно з договорами купівлі-продажу, покупець мав розрахуватися за придбане майно до кінця 2009 року. Але не розрахувався навіть за два. Тому прокуратура звернулася до суду про розірвання договору купівлі-продажу майна та стягнення із підприємства на користь Фонду 100 тис. гривень неустойки. У лютому 2011 року Фонд комунального майна уклав мирову угоду із ПП «Пімет», яке взяло на себе зобов’язання до початку 2013 року розрахуватися із містом, згідно із графіком погашення заборгованості.

Це — не єдиний борг підприємця перед містом. Так, ще у 2006 році, коли на зміну міському голові Калуша Роману Сушку прийшов Ігор Насалик, він виявив, що на площі Героїв у самому центрі міста  підприємець Іван Кондрат побудував офісно-житловий будинок без попереднього оформлення земельної ділянки. Фактично підприємець отримав земельну ділянку для будівництва незаконно.

Через відкриття кримінальної справи місто максимально отримало б від пана Кондрата 20 400 гривень, але підприємець погодився перерахувати до бюджету 130 тис. гривень. Що він негайно і зробив, — запевнив тоді депутатів міськради Ігор Насалик.

У відповідь депутати дали згоду на відведення земельної ділянки під будівництвом та передачу її в оренду пану Кондрату. Невідомо, куди саме перерахував кошти Іван Кондрат і чи перераховував узагалі. Проте сплату інвестиційного відсотка за будівництво на площі Героїв він у міста відсудив.

Наприкінці 2010 року недобросовісний підприємець, який повернув з оренди майно у занедбаному стані, отримує у центрі міста землю в обхід законним процедурам та боргує місту за договором купівлі-продажу майна, стає депутатом обласної ради від Української партії, яку на той час очолює міський голова Калуша Ігор Насалик (2006-2014 роки), та входить до постійної комісії обласної ради з питань розвитку промисловості, будівництва, архітектури, комунікацій, дорожнього та житлово-комунального господарства.

До фракції УП в обласній раді тоді увійшли і два заступники міського голови Калуша, зокрема, і нинішній міський голова Ігор Матвійчук.

Нині земельний відділ міськради рахує збитки, які Іван Кондрат завдав міському бюджету, користуючись ділянкою без жодних на те документів.

Але, продаючи підприємцю майно у 2009 році, чиновники не могли не знати про земельну ділянку, яку використовує ПП «Пімет». Більше того: якщо калушани могли недогледіти оголошення у районній газеті про намір здійснювати шкідливі викиди, то міська влада, яка видала довідку, вже точно бачила й адресу, і наміри підприємця.

Готуємо позов до суду про відміну дозволу на викиди шкідливих речовин, — повідомила перший заступник міського голови Галина Романко.

У переліку документів на отримання дозволу на шкідливі викиди немає довідки про земельну ділянку. Тому перспективи судового позову – спірні.  Як і цілком спірне питання: хто більше винен у ситуації? Підприємець, який порушив все, що тільки міг, чи влада, яка йому це дозволила?

Оксана Пілянська, для “Ні корупції!” 

Источник

Загрузка...