%d0%b2%d0%b8%d1%81%d0%be%d0%ba%d0%be%d0%b3%d1%96%d1%80%d0%bd%d0%b8%d0%b9-%d0%b5%d0%b4%d0%b5%d0%bb%d1%8c%d0%b2%d0%b5%d0%b9%d1%81-%d0%b7%d0%b0%d1%86%d0%b2%d1%96%d0%b2-%d0%bd%d0%b0-%d0%b7%d0%b0%d0%ba-2

Високогірний едельвейс зацвів на Закарпатті

На території лісових масивів Великобичківського лісомисливсгоспу зацвів гірський едельвейс. Це рідкісна зникаюча рослина та цінний для науки реліктовий вид.

Відомою у нас квітка є під кількома назвами: едельвейс, білотка альпійська та шовкова косиця, а в науці її звуть Leontopodium alpinum. Слово «едельвейс» з німецької перекладається як благородний білий, що вказує на те, що квітку і в Німецьких Альпах вважають шляхетною. Слово ж “білотка” описує сріблястий колір квітки, а гуцульська назва «шовкова косиця» вказує на густе опушення її цвіту, що надає виняткової краси і захищає рослину від низьких температур та інтенсивного сонячного проміння, які характерні для високогір’я.

Наукова назва ж квітки перекладається з грецької як лев’яча лапа, мабуть, колись давно своїм ворсом на суцвітті вона нагадала комусь кінцівку царя звірів. Поетичними є назви едельвейсу у Франції, яку тут звуть «зірка полонин», та в Італії , де її називають «квіткою скель».

Основним ареалом поширення едельвейсу є субальпійський та альпійський пояси гір Європи: Піренеїв, Альпів, Балкан та Карпат. В Українських Карпатах білотку альпійську можна знайти не всюди, а лише у декількох гірських масивах, зокрема у Свидовці (гори Близниця, Драгобрат, околиці оз. Герешаска), Чорногорі (гори Ребра та Шпиці), Мармаросах (г. Нєнєска) та Чивчинах (г. Великий Камінь). Тому у лісфонді Великобичківського лісомисливгоспу це досить рідкісне явище.

Едельвейси також поширені в горах Тянь-Шаню і Гімалаях.

На сьогодні квітка є занесена до Червоної книги та перебуває під загрозою зникнення у зв’язку із розвитком туризму в Карпатах та невиправданим бажанням людей взяти цю красу із собою. Проблемою також є невисока генетична різноманітність рослини, що також негативно відбивається на її виживанні у природі.